Про це розповів на своїй фейсбук-сторінці Вінницький художній музей.
Маргарита де Валуа(1553-1615), донька Генріха ІІ та Катерини Медічі, отримала імʼя на честь двоюрідної бабки Маргарити Наваррської, сестри французького короля-лицаря Франциска І, яка створила відоме коло інтелектуалів (до нього належав Франсуа Рабле) та написала роман «Гептамерон».
“Сучасники знали Маргариту як «мадам» (офіційний титул сестри короля), як «королеву Наваррську» (дружину Генріха Бурбона, короля Наварри), як «королеву Маргариту, герцогиню де Валуа» (після розлучення з Генріхом Бурбоном, на той час вже королем Франції Генріхом IV). Один іноземний дипломат сказав: якщо ви були при дворі та не бачили Маргариту Валуа, ви не бачили ані Франції, ані королівського двору. Принцеса вирізнялась чарівністю, незалежністю, гострим розумом. Польська делегація на чолі з єпископом Краківським, яка приїхала запросити брата Маргарити Генріха на трон Речі Посполитої, була вражена блискучою промовою Маргарити латиною (принцеса також вивчала іспанську, італійську, давньогрецьку). Придворний письменник Пʼєр де Бурдейль Брантом відмітив, що з цього приводу Маргариту де Валуа назвали Мінервою. (Пізніше Брантом написав життєпис Маргарити, який вона переробила, створивши блискучі літературні мемуари)”, – розповідають мистецтвознавці
Її шлюб з Генріхом Наваррським був політичним союзом двох амбітних особистостей. Намагаючись відігравати самостійну політичну роль, Маргарита упродовж 18 років за наказом свого брата Генріха ІІІ була усамітнена в замку Юссон. Генріх йшов до влади і, нарешті, став королем Франції. Йому був потрібен нащадок, і бездітна немолода Маргарита де Валуа погодилася на розлучення в обмін на збереження титулу королеви та повернення до двору. У Парижі вона побудувала палац на березі Сени, куди запрошувала кращих вчених та письменників епохи. Людовік ХІІІ, син Генріха та його другої дружини Марії Медічі (родички Катерини Медічі), згадував, що королева Маргарита була єдиною людиною при французькому дворі, хто був по-справжньому добрим до нього.