Син збіднілого шляхтича та відомий варшавський швець Ян Кілінський (1860-1819) став одним із лідерів Варшавського повстання 1794 року та національним героєм Польщі.
Про це розповідає Вінницький обласний художній музей у своїй офіційній фейсбук-спільноті.
“На початку 1790-х він був активним учасником політичного життя країни: 1792 року – обраний одним із 12 варшавських радників, 1793 – приєднався до повстанців, 17-19 квітня 1794 року керував буржуазією та простолюдинами на вулицях Варшави, сприяючи звільненню столиці та розширенню повстання Тадеуша Костюшко, пізніше формував загони міліції та відповідав за безпеку останнього польського короля Станіслава Августа Понятовського. У перші дні серпня того ж року Костюшко призначив Кілінського полковником і уповноважив створити піхотний полк. Після поразки повстання «шевця Кілінського» заарештували прусські війська та передали росіянам. В’язень санкт-петербурзької Петропавлівської фортеці, Кілінський писав вірші та – за порадою Юліана Немцевича – спогади”, – йдеться у повідомленні.
Після звільнення повернувся до Варшави. Місто зустріло Кілінського як героя, тому окупаційна прусська влада, побоюючись можливих заворушень, відправила його до окупованого росіянами Вільно (Вільнюса). У цьому місті Кілінський знову був заарештований на недовгий термін за участь у формуванні італійських польських легіонів. Від 1802 року він, нарешті, у Варшаві: керував шевською майстернею, у часи герцогства Варшавського знов був призначений до міської ради.
“Ян Кілінський помер у січні 1819 року у власному варшавському будинку на вулиці Широкий Дунай. Його похорони стали великою патріотичною демонстрацією, в якій взяли участь тисячі жителів міста”, – розповідають музейники.
І ще довго у Варшаві існував звичай знімати шапки з голови перехожими перед будівлею героїчного «шевця-полковника», який став одним із символів боротьби за незалежність Польщі.
