Сьогодні ми розкажемо про екслібрис відомої української художниці, яка працювала у станковій графіці та ксилографії, педагога, члена Спілки художників України, заслуженої художниці УРСР, учениці Мистецької школи Олекси Новаківського, авторки понад 300-х творів Стефанії Мефодіївни Гебус-Баранецької (1905 – 1985), присвячений Ігору Сергійовичу Дяченко (1946 – 2015) – колекціонеру, художнику, досліднику українського авангарду, засновнику Міжнародного благодійного фонду свого імені.
“Ігор Диченко, відомий також як Ігор Розкішний, увійшов в історію як власник унікальної колекції українського мистецтва. Він був одним з перших, хто у 1960-х заново відкрив український авангард, повернув із забуття імена Олександра Богомазова, Василя Єрмілова, Анатоля Петрицького та багатьох інших. Твори з колекції Диченко експонувались у США, Франції, Австрії, Італії, Угорщині, Польщі, Японії”, – розповідають мистецтвознавці.
Він закінчив Київський державний художній інститут. Працював у Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва України, викладав історію мистецтва у Київському хореографічному училищі, був старшим науковим співробітником Музею історії Києва.
Йому належить низка дослідницьких праць про українських художників: Тетяну Яблонську, Георгія Нарбута, Казимира Малевича, Василя Касіяна, Миколи Глущенка та інших. Ігор Сергійович зібрав і пречудову колекцію стародавніх галицьких ікон.
Свою унікальну колекцію Диченко почав збирати ще замолоду, у студентські роки. Купував картини на стипендію та мізерні гонорари від публікацій у газеті «Молода гвардія». В колекції були шедеври таких видатних художників, як Казімір Малевіч, Соломон Нікрітін, Лесь Лозовський, Олександр Хвостенко-Хвостов та багатьох інших.
У радянські часи збірка Ігора Диченка входила до десятки кращих в СРСР, а сам колекціонер неодноразово виступав консультантом провідних аукціонів світу з російського та українського авангарду.
“Диченко був театральною людиною. В його колекції чи не на першому місці були сценографічні ескізи Анатоля Петрицького, Вадима Меллера, Олександра Хвостенко-Хвостова, Ісака Рабиновича. Колекціонер мав найбільшу збірку творів бойчукістів, у якій був малюнок Михайла Бойчука, листи, книжки з його власної бібліотеки, твори Івана Падалки, Василя Седляра, Антоніни Іванової, твори інших митців українського авангарду. А ще – неопубліковані листи Михайла Грушевського, Софії Налепінської-Бойчук”, – розповідають музейники.
Він категорично відмовлявся продавати будь-які експонати своєї колекції. Упродовж 2011-2015-х років вона зберігалася та частково виставлялася в Національному культурно-художньому і музейному комплексі «Мистецький Арсенал» (Київ).
12 жовтня 2015 року вдова Ігоря Сергійовича Диченко Валерія Вірська (Котляр) передала унікальну колекцію свого чоловіка в дар українському народу.
«Світова духовна скарбниця, як на мій погляд, не може нехтувати і найскромнішим внеском, – казав Ігор Диченко, – особливо тоді, коли культурні здобутки народу знали страхітливого винищення, як це сталося з українською культурою за часів сталінського терору, та й пізніших часів. Нам є що покласти на вівтар храму слов’янської та світової культури».
