“Головними віхами на шляху пошуків виразної, адекватної часові художньої мови для майстра стали форма, колір і світло. Спираючись на традиції вітчизняної реалістичної школи, творчо сприймаючи сучасні йому мистецькі течії, Мурашко віднайшов свою естетику живопису – цільність природи і людини, що втілилася в кольоровому повнозвуччі яскравих декоративних фарб”, – пишуть мистецтвознавці.
Олександр Мурашко навчався у Петербурзькій Академії мистецтв у Іллі Рєпіна, згодом продовжив освіту в Парижі та Мюнхені. Ще за життя роботи українського митця широко експонувалися за кордоном: в Берліні, Кельні, Дюссельдорфі, Будапешті, Венеції, Римі, Відні, Амстердамі. У творчості видатного українського живописця особливе місце займають численні, позначені психологічною виразністю портрети, що міцно визначили його творче обличчя як художника-портретиста. Новаторська творчість митця сконцентрувала в собі ряд найважливіших художніх проблем того часу.
Продовжуючи справу свого дядька Миколи Мурашка, засновника Київської рисувальної школи, художник багато сил віддав вихованню мистецької молоді на посаді професора Української академії мистецтв, заснованої у 1917-у році, розробив проєкт ступінчастої професійної системи освіти.
“Мурашко був справді національним художником. Його творчість напоєна барвами та сонцем України. Емоційну напругу і колірну енергію свого живопису художник черпав з джерела, яким для нього був рідний край. На цьому благодатному ґрунті розквітла творчість справді національного митця. Звернувшись до європейського художнього досвіду і водночас до національних традицій, художник створив неповторний власний стиль, що вмістив його ідеали і уявлення про життя і мистецтво”, – стверджують музейники.
Олександр Мурашко був одним з тих, хто стояв біля витоків українського малярства ХХ століття з його новітнім образно-пластичним баченням світу.
