Сьогодні піде мова про жінок-гончарів. І розпочнемо ми з легендарної постаті українського гончарства, яка народилась і живе на Вінниччині – Фросини Іванівни Міщенко.
Ця тендітна маленька жінка, заслужений майстер народної творчості України з квитком №1, племінниця славнозвісних Якова та Якима Герасименків, народилась 7 липня 1926 р. Із самого дитинства малювала: фарби юній майстрині виготовляла мама, а за полотно служили стіни хати. У голодному 1933-му мати йшла на роботу до колгоспу, а доньку посилала до своїх братів – Якова та Якима, знаних гончарів. Маленька Франя дивилась на їхню роботу, і в її дитячій душі зародилась любов до стародавнього мистецтва гончарства.
У 1947 році дядьки Герасименки взяли Фросину ученицею, навчали секретів роботи з глиною, часто доручали племінниці розписувати свої роботи. А 1948 року вона вже самостійно виготовляла посуд та іграшки.
На початку 1950-хроків Фросина Міщенко почала брати участь у виставках народної творчості. Вироби майстрині завжди вирізнялись «незбагненними птахами», звірами, оригінальними сюжетними рішеннями, свідчили про самобутність їх автора. Кожен показ робіт Фросини Міщенко супроводжували відзнаки й нагороди, а кращі твори гончарівни стали окрасою музейних колекцій Вінниці, Львова, Києва.
Майстриня працювала у місцевій артілі, яку очолювали брати Герасименки, доки її не було знищено. Коли у 1969 році гончарня знову запрацювала, за ініціативи Фросини Іванівни при виробництві було створено школу для підготовки гончарів, в якій навчалися близько 20 (переважно сільських) дівчат. За своє творче життя Фросина Міщенко виховала, підготувала до самостійної творчої праці 15 майстрів. Особливо пишається своїми двома ученицями – Тетяною Шпак та Валентиною Живко.
Фросина Іванівна і досі працює за кругом, досі творить, адже це – сенс її життя.