Робота носить нпзву: “Тульчинський палац. Вид на парк ʺХорошеʺ”
“Серед будівель палладіанського типу, зведених на замовлення польських магнатів, особливе місце посідає ансамбль у Тульчині. Це один із наймонументальніших палацових комплексів доби класицизму на території України. До його складу, окрім палацу, входили театр, манеж, стайня, турецька лазня, оранжереї, службові та інші будівлі, а також парк La Roche (або «Хороше»). Парк, створений у 1780-х рр. французьким майстром садово-паркового мистецтва П’єром Лепро на замовлення Станіслава Потоцького, займав велику ділянку між річками Тульчинкою та Сильницею. Його територію з багатьма алеями, деревами та кущами, що компонувалися у мальовни¬чі групи, було розбито на ділянки кількома меліоративними каналами, котрі збагачували парковий пейзаж. Утворені у такий спосіб численні острови сполучалися містками. Від фонтана до води полого спускалися двоє сходів, прикрашених мармуро¬вими вазами. Водну систему було створено за задумом Людвіга Метцеля, майбутнього творця «Софіївки», що працював у Тульчині. У дзеркалі вод відбивалися плакучі верби, каштани, тяглися до неба не бачені досі італійські (пірамідальні) тополі: за наказом Потоцького, з Італії привезли близько мільйона саджанців цієї рослини і розсадили в усіх його маєтках. Парк прикрашали альтанки, фонтани і різноманітні скульптурні твори. В оранжереях росли мандарини, апельсини, лимони, стояли клітки з дивовижними птахами, біліли мармурові копії античних скульптур”, – діляться спогадами мистецтвознавці.
Дмитро Сергійович Мережковський у романі «Олександр І» так описував парк: «…величезний, схожий на ліс. Тут, під тінню столітніх грабів, буків та ясенів, − прохолода одвічна, алеї як просіки; галявини, таємничі заводі».
У 1875 році маєток разом із парком був переданий до Військового відомства Російської імперії.
У ХХ столітті паркові насадження було вирубано, після чого перлина садово-паркового мистецтва – перестала існувати.
