Костянтин Козловський – графік, живописець, ксилограф.
Його колекції, що зберігається у фондах Вінницького обласного художнього музею. Цей книжковий знак присвячений Борису Лівих – відомому одеському бібліофілу, колекціонеру.
Про це повідомляють на офіційній сторінці художнього музею у мережі Фейсбук.
“У бібліотеці Бориса Лівих представлені унікальні видання з історії та мистецтва друкарства, дивовижне зібрання рідкісних мініатюрних видань, гравюри видатних майстрів світу (в т. ч. надіслані авторами), а також виразні твори особливого роду графічного мистецтва асоціативного, афористичного або меморіального характеру – екслібриси, здатні дати таку «мікроінформацію» про людей і події, яку не в силах надати твори інших жанрів і видів мистецтва. Дитячі роки Бориса Яковича пройшли в Одесі, де майбутній колекціонер навчався на токаря та закінчив вечірню школу. В червні він 1941 року закінчив військово-медичне училище у Ленінграді. Через тиждень почалась війна”, – йдеться у повідомленні.
Колекціонування книжок почалося ще в довоєнному Ленінграді (книги купувались на стихійних букіністичних ринках). У 116-й стрілецькій дивізії, в якій він служив під час війни, Борис Якович створив «бойову похідну бібліотеку», яка налічувала більше 500 примірників.
Випадкова зустріч із Ріхардом Мюллером, німецьким художником, академіком графіки, сильно вплинула на подальшу долю Лівих. Академік познайомив Бориса Яковича з досі невідомими йому малюнками, наклеєними на внутрішню сторону палітурки книги. Це був екслібрис, який на все життя захопив колекціонера.
Активний пропагандист книги, Борис Лівих був членом секції книголюбів Одеського Будинку вчених, організовував виставки книжкових знаків у музеях, клубах, часто виступав у пресі. Його колекція екслібрисів налічувала до 40 тисяч експонатів і регулярно поповнювалася завдяки сотні радянських та іноземних кореспондентів. На знак поваги відомі художники-графіки Радянського Союзу та інших країн створили для Бориса Яковича більше 500 особистих екслібрисів.
Перша публікація Бориса Лівих, присвячена одеському художнику Давиду Беккеру, побачила світ у данському журналі «Північний екслібрис» 1978 року. Потім були статті в Бельгії, в країнах Західної Європи, в СРСР та багатьох інших країнах.
