А чи задумувалися ви, як часто ми зустрічаємось із таким матеріалом, як глина? Вранці ми прокидаємось і йдемо вмиватися до умивальника, зробленого з глини. До зубного порошку чи пасти, якими щодня чистимо зуби, також входить глина. Стіни ванної кімнати обличковані керамічними плитками. Сніданок ми споживаємо із тарілки, яка теж містить глину.
У папір додають глину для того, щоб надати йому білого кольору. Шафу, книжкову полицю або журнальний столик у нашій оселі часто прикрашає яка-небудь керамічна дрібничка. І навіть будинок, в якому ми мешкаємо, найімовірніше – цегляний.
Що ж таке глина? Як її видобувають? Який шлях вона долає перед тим, як потрапити до вмілих рук гончаря?
“Глина – дуже поширений, легкодоступний природний матеріал, який добувають в спеціальних карʼєрах-глинищах. Для цього до місця залягання глини копають вертикальну яму – колодязь, глибиною від 3 до 20 м. Уступами гончар спускається на дно ями, звідки залізною киркою-копаницею добуває сировину, накладає її в цеберко, яке помічник мотузкою витягує нагору. Але перед тим, як стати гончарною, глина має вилежатися просто неба, на «точку». Точок – це чистий майданчик у дворі, притрушений піском, обгороджений невисоким плотом. Вилежування (літування) триває кілька місяців. За цей час глина зазнає впливу атмосферних опадів, зміни температур, вивітрювання, що сприяє перебігові в ній конче необхідних хімічних процесів”, – розповідають музейники.
Наступна процедура називається вихолоджуванням. Восени гончар копає у дворі траншею завглибшки 1 м. Це – бурт, до якого скидають уже вилежану глину, заливають великою кількістю води, залишаючи матеріал у такому стані на цілу зиму. Після вихолоджування глина розпадається на дрібні часточки, подрібнюється та розпушується.
Далі глину очищують від камінчиків, гілочок, інших домішок. Цей процес називається вимулюванням: глину засипають у діжку, заливають водою і розколочують лопатою або веслом до однорідного стану, після чого отриману рідину пропускають крізь сито. А рідку, вже чисту глину потім збезводнюють.
“У результаті отримують глиняне тісто, яке добре переминають і перебивають в руках, щоб вибити з нього повітряні кульки. Потім, використовуючи деревʼяні молотки-довбні, збивають на долівці у великі грудки – вальки. Готові вальки вкладають на стіл і дротом перетинають на тонкі пластинки. Упродовж такого перетинання видаляються останні найменші домішки. Глину ще раз ретельно переминають руками, а то й босими ногами. Нарешті сировина готова. З неї ще раз формують вальки і складають до деревʼяного ящика, у якому глина довго зберігатиме вологість. З ящика гончар і бере її до роботи. І наостанок. З цього матеріалу починається історія образотворчого мистецтва: в глині людина відкрила для себе процес творчості”, – діляться секретами майстри.
