“Шановні друзі! Сьогодні Вінницький обласний краєзнавчий музей презентує нову цікаву локацію, що доповнила 10 експозиційний зал. До Вашої уваги інформація про рідкісні подільські цехові клейноди – прапор і ціхи з фондової збірки, які відігравали значну роль у житті корпорації ремісників”, – починають розповідь музейники.
Цехові прапори (хоругви, корогви) використовували на зібраннях ремісничих корпорацій, церковних службах, святкуванні календарних свят тощо.
На загальноміських урочистих заходах їх несли попереду кожного цеху.
Прапори виготовлялися з дорогої високоякісної тканини – сукна, оксамиту, шовку червоного, зеленого, блакитного чи жовтого кольорів.
На них зображувалися знаряддя праці або вироби, що вказували на вид ремесла.
Часто на прапорі малювали лики святих, зокрема покровителів об’єднання та міста.
Полотнище кріпили до дерев’яного або металевого древка, яке називали «держаком» або «ратищем».
У залі №10 експонується цеховий прапор, виготовлений з червоної великовізерунчастої камки у другій половині XVIII ст., його розмір 158х200 см.
“На полотнищі є кілька пришитих зображень із жакардового дрібновізерунчастого шовку, що мають символічне значення. У центральній частині розташований мальтійський хрест, який вказує на християнське віросповідання членів цеху. Над хрестом праворуч – герб Пилява, пов’язаний, ймовірно, з міською символікою. Під хрестом у правому куті містяться ремісничі знаряддя праці, схрещені у вигляді Андріївського хреста. На нашу думку, це струги – дворучні ножі, які використовувалися для очищення шкір. На це вказує схоже зображення струга на знакові одного з кушнірських цехів Поділля ХІХ ст., також представленому в експозиції. Поряд на світлині – зображення другого прапора, який зберігається у фондах музею. Він пошитий з дрібновізерунчатого жакарду в кінці XVIII – на початку XIX ст., розмір 177х217 см. Обидва прапори, ймовірно, походять з одного цеху, адже вони мають схожі нашиті символи. До речі, ці два прапора потрапили до фондової збірки музею зшитими між собою і зберігалися як один предмет. Проте, у 2006 р. фахівцями Національного науково-дослідного реставраційного центру України проведено їх реставрацію та залишено обидва полотнища як окремі вироби”, – розповідають про експозицію музейники.
Поряд з прапором експонуються 4 цехові знаки (ціхи, цішки, цешки) – символічні предмети із зображенням атрибутів ремесла (іноді церковного символу), які виконували комунікативну роль у спілці. Їх використовували для скликання на збори, вибори чи інші важливі події. На особливу увагу заслуговує дерев’яна ціха барського гончарного цеху. На ній з одного боку зображено православний хрест, сонце, зорі, молодий місяць, а з іншого – гончарний круг з глечиком на ньому та зазначено ім’я цехмістра Якуба Волянського і дату – 1845 р.
Цікаві Факти про вінницьких ремісників, зосібна, цеховиків.
“Перепис населення 1795 р. містить такі дані про ремісників у місті: годинникарів – 2 сім’ї, срібників – 8, шмуклерів (позументники, галунники) – 6, столярів – 2, кравців – 58, живописців – 3, ткачів – 2, шевців –27, кушнірів – 4, слюсарів – 3, склярів – 4, оправників – 2, цирульників – 8, бляхар – 1, пекарів – 22, бондарів – 2, м’ясників – 12, воскобійників – 3, пивоварів – 2, теслярів – 4, мулярів – 4, маклерів (комісіонерів) – 5, вірників при єврейському кагалі – 5, єврейських канторів (співаків) і учителів – 14, коновал – 1, лимарів – 2, ковалів – 2, виробник пудри і крохмалю – 1, цегельник – 1. Частина ремісників входила до цехів, найчисленнішими з яких були кравецький і шевський. У 1805 р. в місті нараховувалося 243 сім’ї цехових, річний прибуток яких становив 6075 руб. Вінницькі ремісничі корпорації керувалися у своїй діяльності старими цеховими статутами, наданими їм вінницькими старостами у XVIII ст., до 1840 р., коли на Правобережну Україну поширено дію загальноімперського цивільного законодавства, зокрема «Статуту цехів» 1799 року”, – розповідають музейники
