Ікона датується дев’ятнадцятим сторіччям. Східне Поділля, полотно, олія
Експонується на виставці “Видноколо подільської ікони: Ренесанс, бароко – наїв”. Велика виставкова зала музею
“Сюжет ікони-картини набув найбільшої популярності в Україні у ХVІІІ – ХІХ ст. і зараз продовжує хвилювати глядача своїм емоційним наповненням. Дійсно, хіба може не торкнутися серця споглядання малої дитини, що спить на хресті в оточенні атрибутів страсних тортур? Первісно ця композиція була образотворчою ілюстрацією до богословського диспуту про те, чи знав Христос у дитинстві про свій страждальний шлях у майбутньому. Відома вона ще з пізньовізантійських часів, від поч. ХV ст. Пізніше на Балканах її включали як обов’язкову частину в церковні іконостаси. Щодо появи даного сюжету на теренах України і, зокрема, Поділля, можна згадати допис знавця сакрального мистецтва краю Ю. Сіцинського у «Подільських єпархіальних відомостях» 1889 р. щодо оздоблення церкви-фортеці у Сутківцях (нині Хмельницька область), зведеної у шістнадцятому сторіччі”, – пишуть мистецтвознавці
Сентименталістська версія притаманна іконі з колекції краєзнавчого музею. Маленький Ісус, вдягнений у зворушливу біленьку сорочечку з червоними зав’язками, лежить на синій «перині», з-під якої загрозливо стирчать рамена хреста, в одній руці гілка квітки, друга стискає терновий вінець. Кожен предмет навколо цього ложа змушує згадати події страсного тижня:
– миска і глечик , бо на Тайній вечері Христос омив ноги учням
– півень проспівав тричі при зреченні апостола Петра
– меч і відсічене вухо, бо Петро відсік вухо одному з слуг первосвященика
– бичем і різками Христа били після взяття під варту
– цвяхи, молоток і кліщі, а також губка, спис і драбина пов’язані з стратою на хресті
Враження підсилює віршований напис у нижній частині ікони-картини:
«Страстноє ложе і смутна перина. На нєй же спить Бог предвєчна дитина. Чудо нємало како может спати. Котороє з дитинства учится страждати».