Усі згадані експонати та засоби лікування можна побачити у рамках виставки «У неділю рано зілля копала».
“Традиційно раціональними засобами серед українців та інших мешканців Поділля були ліки рослинного походження. Крім таких найпоширеніших, як водяні відвари та настої, горілчані настойки, порошки з висушеної трави або кореня рослини, подільська фітотерапія знала відвари на вині, молоці чи сметані. Наприклад, застуду лікували відварами з гілок малини, вишні та смородини, а квашеними грушами, яблуками чи кислим молоком збивали високу температуру. Кожному з дитинства відомий аїр болотяний, який у народі звуть татарським зіллям, лепехою. Цим пахучим зіллям встеляли долівки на Трійцю, а також застосовували як лікувальний тонізуючий засіб при пригніченні центральної нервової системи, хворобах шлунково-кишкового тракту, печінки, селезінки, як сечогінне. Порошок із кореня аїру вживали при печії, також для лікування ран і виразок, сік кореня – для покращення зору, поліпшення пам’яті. Вдавалися подоляни і до ірраціональних засобів: яйця-«крашанки», свячений хліб тощо. Також на виставці представлені натільні хрести та енколпіони, вотивні предмети-обереги учасників Першої світової війни”, – пишуть музейники на своїй сторінці у мережі Фейсбук.
Енколпіо́н — складаний нагрудний хрест давньокняжої доби. Складався з двох частин — спідньої й верхньої, та виготовлявся із дрібних металевих пластин. Як правило, всередину таких хрестів вкладали мощі святих або частинки освяченої просфори.
Вотивні предмети, вотивні дари (лат. votivus — присвячений богам , від votum — обітниця, бажання) — різні речі, принесені в дар божеству за обітницею, заради зцілення або виконання певного бажання.
Зцілювальні вотиви — дари із зображенням хворого органу, які приносили хворі з проханням про зцілення або на подяку за нього. Зовнішній вигляд визначався принципом подібності магічної свідомості.
