Сьогодні Вінниця проводжає останньою земною дорогою двох воїнів. Юрій Кравченко та Вадим Попель долучилися до захисту України у різний час, але воювати їм судилося в одній бригаді – 120-й ОБр ТрО. Полягли оборонці на Покровському напрямку у 2024 році.
Про загибель та прощання із Захисниками повідомили у Вінницькій міській раді.
Юрій Кравченко долучився до оборони Батьківщини від російських окупантів взимку 2024 року. Пройшов навчання, де опанував нову для себе військову спеціальність стрільця. Воював на Донеччині у складі стрілецького взводу 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони. Життя воїна обірвалося того ж року 17 жовтня у бою поблизу міста Гірник Покровського району. Йому було 49 років.
Юрій народився у Писарівці 19 квітня 1975 року. З-поміж трьох дітей у сім’ї він був найменшим. Здавалося б – улюбленець долі, проте саме вона завдала найважчого удару. Семирічним малюком він залишився без матері. Згорьованому батькові з його вихованням допомагали брат, який взяв на себе більшу частину обов’язків, і сестра. Після закінчення 8 класів місцевої школи Юрій опанував дві спеціальності – кравця верхнього одягу та фотографа у Вінницькому професійно-технічному училищі №15. А згодом здобув вищу освіту у Вінницькому торговельно-економічному інституті КНТЕУ за спеціальністю «Менеджер організацій». Працював фотографом у фірмі «Світло і тінь», телеоператором у ПП «Творче об’єднання “СВ”», менеджером мережі салонів-магазинів «Гардинія». Разом із дружиною плекав двох синів, яким зараз 17 і 15 років.
Вадим Попель став на захист Батьківщини у найважчий для країни час. З першого дня повномасштабного російського вторгнення він добровольцем долучився до лав ЗСУ. Був гранатометником 120-ї окремої бригади Сил територіальної оборони, брав участь у боях на Донеччині. За сумлінне виконання військових завдань нагороджений відзнакою Президента України «За оборону України».
Народився Вадим Попель 3 березня 1986 року у Вінниці. Після закінчення загальноосвітньої школи №21 опанував спеціальність оператора з обробки інформації та програмного забезпечення у Вінницькому професійному коледжі цифрових технологій та підприємництва. Здебільшого працював сам на себе, виконуючи проєкти на замовлення. Був батьком двох дітей.
