Від початку великої війни Максим Пікульський («Пікуль») виконував завдання на передовій на посаді кулеметника, а пізніше – діловода відділення кадрової роботи. За його фронтовою історією можна писати літопис цієї війни: Васильків, Гостомель, Буча, Київ, Макарів, а далі – Східний напрямок: Сєвєродонецьк, Бахмут, Лисичанськ, Білогорівка.
Про бойовий шлях та загибель воїна повідомили у Вінницькій міській раді.
Життя Захисника обірвалося 22 жовтня 2026 року поблизу селища Олександрівка Краматорського району Донецької області. Йому навічно залишилося 26 років.
Максим Альбертович народився 27 вересня 2000 року у Вінниці. Після здобуття базової середньої освіти у гімназії №6 він опанував фах автоелектромеханіка у Вінницькому технічному коледжі.
Ще під час навчання юнак розпочав свій трудовий шлях: студентом працював у магазині будівельних матеріалів, а згодом влаштувався за спеціальністю на одну зі станцій техобслуговування, де й набував професійного досвіду до призову на строкову військову службу.
З війни на Захисника чекала велика родина, наречена, близькі друзі та колеги.
Церемонія прощання – об 11:00 у стінах Спасо-Преображенського кафедрального собору та о 12:00 – у селі Агрономічне за адресою: вул. Молодіжна, 36.
Чин поховання – о 13:00 на Алеї Слави Сабарівського кладовища.
Щирі співчуття рідним і близьким. Вічна пам’ять і шана полеглим Захисникам України!
