Гвардієць на псевдо Судак – водій-санітар із вінницького підрозділу Національної гвардії України. Він вивозить поранених із найгарячіших ділянок фронту. Його історія про витримку, команду та щоденну боротьбу за життя.
Він – не герой із телевізора. Він – герой дороги. Спокійний, зосереджений, але з неймовірною внутрішньою силою. Його щоденна місія – рятувати тих, хто рятує Україну.
До війни чоловік працював охоронцем в Києві та виховував трьох дітей. Та з початком повномасштабного вторгнення став на захист Батьківщини. За його плечима декілька ротацій у зону бойових дій. Але найбільше у пам’яті відбилась робота на фронті під час першого відрядження.
Вибухи лунали цілодобово, а відпочинок зводився до обслуговування машини, заправки, підготовки їжі та запасів медикаментів. Але найбільше тримала підтримка побратимів.
Його екіпаж спеціалізувався на інтенсивній терапії. Особливо важкими були дні потужних штурмів, коли виїзди не припинялися цілодобово.
Небезпечних ситуацій вистачало. Одного разу просто під час евакуації екіпаж опинився під атакою ворожого дрона.
Були й інші випадки, коли від нього залежало не тільки власне життя, а й життя поранених та команди медиків.
У цих поїздках він бачив і силу своїх командирів, які навіть у критичному стані залишалися лідерами.
«Якось віз пораненого: уламок перебив ногу, травма грудної клітки, а він у шоломі з уламком сидить і керує боєм з планшета. Він не думав про себе – тільки про підрозділ. Я пишаюся тим, що везу цих героїв, допомагаю воїнам, які захищають моїх дітей, мою Батьківщину. Та я готовий їх на руках нести», – наголошує водій.
За свій внесок у порятунок людей Судак відзначений державною нагородою – медаллю «За врятоване життя».
