Пропагандистський пул Петра Порошенка (так звані «порохоботи») обрав стратегію і тактику реагування на записи розмов свого шефа с Байденом. Стратегія така, що усі це – інтриги Кремля, і той, хто у це вірить – агент Путіна, – пише аналітичне видання “Політична Арена Вінниччини”.
Тактика – від тверджень, що «нічого не було», до оповідань – «нічого страшного не було». Ну, спілкувалися двоє державних діячів. Про кадрову політику, про гроші. США – наш союзник, і такі речі не гріх і обговорити. Тон – поважний, на рівних.
Раціональне зерно у такій моделі захисту є.
Факт державної зради ще слід довести у судовому порядку, а медійний ефект явно грає на користь Москви. Тому – «шукай, кому вигідно». Та й не дадуть іноземні партнери довести цю справу до суду, відповідно сьогодні її слід просто забалакати, а з часом – замовчати. З «плівками Єрмака» прокотило, чому б не спробувати діяти аналогічним чином.
Можливо, і спрацювало б.
Якби не одно «але». Яке стосується фрази про те, що Петро Порошенко добився підняття тарифів для населення на 100%, хоча МВФ пропонував лише на 75%.
Тобто вся інформаційна кампанія про неминучість підняття тарифів, оскільки без міжнародної підтримки Україна не виживе – була суцільною брехнею.
Додаткові навантаження на сімейні бюджети українців, вимушених віддавати останні копійки в оплату «комуналки» – «заслуга» цілком і повністю Петра Олексійовича Порошенка. Сказали б підняти на 100%, він підняв би на 200%.
Це, шановні читачі, жодним чином не державна зрада, наявність якої, як ми уже казали, може встановити лише суд.
Це звичайна політична підлість, бажання вислужитися перед «партнером» за рахунок коштів платників податків.
І якщо «Європейська солідарність» як одна встала на захист свого шефа, то можете повірити – отримавши владу після місцевих виборів у Вінницькій області – вони діятимуть так само. Підвищуючи тарифи і запускаючи руки у кишеню кожного українця.
Можливо, у них є якісь аргументи з цього приводу, тож ми охоче надамо їм слово висловитися на нашому інформаційному ресурсі.
І будемо вдячні за відповідь.
Але поки ситуація виглядає так, що «Європейська солідарність» свої політичні перспективи поховала у принципі. Принаймні так було б у демократичній державі, де існує розвинуте громадянське суспільство.
