У межах Вінницької міської територіальної громади, серед інших, розташовані села Великі та Малі Крушлинці, Гавришівка і Писарівка. У Музеї Вінниці оприлюднили на сторінці у Фейсбуці допис, в якому розповіли про їхню історію.
Крушлинці
Історик Валентин Отамановський вважав, що Великі Крушлинці існують приблизно з кінця XVI століття. Тоді їх називали Нетягами або ж Калітинцями. Ці назви пов’язані з річкою Нетягою, урочищем Нетяги та Калітиним ставом.
Перша згадка про Нетяги датується 23 травня 1599 року. Тоді король Сигізмунд III ствердив шляхтичу Мартину Хрушлинському право на володіння урочищами Нетяги і Телепеньчин Ріг. Хрушлинський отримав ці землі незадовго до того від вінницького старости Єжи Струся. За словами Отамановського, кінець XVI століття – це час початку переходу міських земель господарського призначення у володіння старост і польських шляхтичів.
Відомо, що у новоствореній слободі Калітинці (або ж Нетяги) осіло 25 людей. Хрушлинський звільнив їх на 30 років від податків та відбування повинностей. На території слободи був один неспустний став і млин на одне коло. Втім, цей млин «улітку не меле, та не завжди меле й узимку, а тому від третьої міри на рік може бути 5 злотих прибутку».
У 1602-1603 роках, відбулася суперечка між Хрушлинським та родиною Кропивницьких. Останні позивались проти шляхтича, стверджуючи, що він самовільно зайняв Калітин став, який йому не належить. Як вказує Отамановський:
У 1775 році шляхтич Марцін Ґрохольський на Варшавському сеймі отримав емфітевтичним правом Великі та Малі Крушлинці. Це означало можливість використовувати чужі землі для сільськогосподарських потреб. Після загарбання краю Російською імперією, у квітні 1794 року Ґрохольському підтвердили право на користування землями Великих та Малих Крушлинців. Проте, невідомо на який період.
З «Топографічного опису Подільської губернії 1799 року» дізнаємося якими були колишні Нетяги або ж Калітинці:
У селі налічувалось 56 дворів та 342 мешканці, більшість з яких були підданими.
Тоді ж поруч існувало село Малі Крушлинці. Воно також належало Софії Глоговській. Ось як його описували:
У тогочасних Малих Крушлинцях налічувалось 92 двори та 638 мешканців: 108 орендарів, 9 представників православного духовенства, 513 підданих і 8 євреїв.
Гавришівка
Поруч із Крушлинцями розташовувались села Гавришівка і Телепеньки, які в наш час об’єднані в один населений пункт. Обидва ці поселення належали графу Антонію Протазію (Проту) Потоцькому. Згідно з топографічним описом губернії Гавришівку він «відпустив заставним правом скарбнику вінницькому Францішеку Годлевському за суму 136 000 польських злотих». Ось якою була Гавришівка у 1799 році:
В селі тоді було 66 дворів та 532 мешканці (переважно піддані).
Теперішня частина Гавришівки, а тоді окреме село Телепеньки розташовувалось на «скелястих берегах протоки Хомутної». Тут також була дерев’яна церква, школа і будинок священника. Корчму орендувала сусідня Гавришівка.
У тогочасних Телепеньках було 49 дворів та 399 мешканців, більшість з яких були підданими.
Писарівка
Колишній хутір вінницького війта Парфена Омеляновича, а в 1799 році вже окреме село, Писарівка була значно більшою за сусідні поселення. Тут налічувалось 127 дворів та 1 032 мешканці. Село також належало Проту Потоцькому.
У топографічному описі губернії вказується, що:
Поселення з усіх сторін оточене орними полями».