Вінницькі волонтери розповіли нашому виданню “Новини Вінниці” про те, як і чому почали займатися цією важливою справою. А також, чого нині потребують їхні «підшефні», для кого вони збирають допомогу і кошти, хто ці кошти донатить, які зараз нагальні потреби у ЗСУ.
З початку повномасштабної війни з росією, багато людей у Вінниці та області відкрили нову сторінку у своїй біографії: почали допомагати військовим, нацгвардійцям, правоохоронцям. Тоді відчувалася потреба майже в усьому: від медичних турнікетів та інших кровоспинних засобів, до маневрених автомобілів. На це, а ще на багато іншого сотні та тисячі людей оголосили про збір коштів. Повідомлення про це з’явилися у соцмережах, інформація розходилась під час особистого спілкування.
Тоді волонтерство було способом втриматися за здоровий глузд та реально допомогти боронити Україну. Якщо не на полі бою, то хоча б матеріально. Вже давно волонтери об’єднані в команди, які допомагають тим, хто потребує допомоги: бійцям на фронті, їхнім родинам в тилу, переселенцям, незахищеним людям тощо.
У Фейсбуці відкрили кілька суто вінницьких сторінок про волонтерську діяльність, з’явилися подібні пабліки та в інших соціальних мережах.
Тепер, через сім місяців війни волонтерство не втратило сенсу, а стало більш професійним та більш організованим і ресурсним. Нині вже мало хто пише у соціальних мережах про те, як плетуться сітки у навчальних закладах, чи ліпляться вареники для військових вінницькими господинями. Усе це продовжує робитися, але з меншим поширенням.
Чим зараз займаються вінницькі волонтери, що потрібно їхнім підопічним? Хто на восьмому місяці війни допомагає їм коштами та іншими ресурсами? На це відповіли самі вінницькі волонтери, а попутно висловили й інші думки щодо своєї роботи.
Відомий вінницький волонтер Андрій Сірак повідомив, що потреби його «підопічних», це підрозділи ЗСУ, не зменшилися, а з настанням холодного сезону додалися й нові.
Координатор благодійного фонду “UA”, який працює спільно з нашим медіахолдингом, Ярослав Пашкевич зазначає, що зараз, як і завжди, бійцям на передовій потрібні ліки і лікарські засоби.
Депутатка Вінницької обласної ради Людмила Стаіславенко волонтерка з двадцятирічним досвідом. Вона зазначає, що серед запитів в основному, це авто на передову, квадрокоптери, тепловізори, маскувальні сітки (темні, світлі).
Екс-нардеп Сергій Кудлаєнко повідомив про те, як нещодавно довелося зустрітися і відзначити зусилля рестораторів Вінниці в організації харчування для внутрішньо переміщених осіб, для правоохоронців і для потреб фронту.
Відома вінницький медик та волонтерка, депутатка Вінницької міської ради Олена Верлан-Кульшенко та її команда багато зусиль докладають для допомоги пораненим бійцям, що лікуються чи проходять реабілітацію у медичних закладах Вінниці та області. Вона регулярно повідомляє про потреби, які постійно виникають у поранених.
До волонтерства у Вінниці залучаються не тільки окремі люди, а й цілі колективи, інколи це творчі люди, для яких ще зовсім недавно проблеми волонтерства, допомоги бійцям не розглядалися взагалі. Так, вінницький фольклорний гурт «Мокоша» з фахового коледжу мистецтв ім. М. Лисенка, повідомили про свій досвід волонтерства.
Ми повідомили лиш про деяких волонтерів та їхні команди, що допомагають військовим, переселенцям, незахищеним людям. Насправді таких команд на Вінниччині працює тисячі.
Скільки саме, точно невідомо, бо облік не ведеться. А всі існуючі волонтерські бази – далеко не повні. Єдиного реєстру волонтерських організацій в Україні немає. Проте, люди завжди находять тих, кому довіряють, і через кого готові передати свої кошти, матеріальні ресурси чи свої вміння бійцям на фронт, біженцям в тил. Головне – мати бажання допомогти.
