Юлія Свєтлова понад 12 років займається танцювальною терапією. Завдяки своєму мистецтву вона знає як допомогти зцілити людську душу через танець. Під час війни такий вид терапії може бути особливо корисним, адже наше тіло приховує в собі багато емоцій та переживань.
Про це та багато іншого розповіла в інтерв’ю «Новинам Вінниці» Юлія Свєтлова.
Що таке терапія в танці?
Танцювально-рухова терапія це напрямок психотерапії, завдяки якому ми досліджуємо зв’язки між тілом, почуттями та розумом. Усвідомлюючи ці зв’язки, ми більше розуміємо себе, можемо поступово зцілювати особисті травми, звільнятись від стресу, розширювати свої можливості, знаходити більш творчі шляхи для стосунків з собою та світом.
Хоча мистецтво саме по собі може мати терапевтичний ефект, не кожен танець є танцювально-руховою терапією. Адже в основі терапії лежить в першу чергу усвідомлення руху і його зв’язків з психікою для подальшої трансформації.
Танцювально-рухова терапія допомагає нам стати цілісними, тому що працює одночасно і з тілом, і з розумом, і з духом.
На скільки ефективний даний вид терапії?
Певно, я не можу бути об’єктивна, бо закохана в цей напрям вже багато років. Але всі ми рухаємось, мова тіла була ще тоді, коли людство не вміло говорити. На мою думку, саме через тіло можна швидше прийти до себе, до своєї цілісності та навіть духовності.
З якими запитами найчастіше приходять люди на танцювальну терапію?
Питання з реалізацією, зі стосунками, емоційний інтелект, самоцінність, особисті кордони, психологічна зрілість, психосоматика, розлади харчової поведінки, неприйняття власного тіла, депресивні, тривожні стани, відчуття постійного стресу.
Бажання пізнати та більше зрозуміти себе, почуватись і жити вільно.
Під час війни це напевно особливо дуже хороший спосіб вивільнення своїх емоцій. Чи побільшало людей?
Так, під час війни надважливо приділяти увагу тілу – саме туди ми несвідомо «складаємо» всі почуття та емоції, які важко, а іноді нестерпно відчувати. Але вони нікуди не діваються, і поступово блокують, «заморожують» нас не тільки на фізичному рівні. І те, що ми робимо на танцювально-рухових практиках – допомогаємо тілу та психіці екологічно прожити та вивільнити все що застрягло і заважає нам жити.
Не можу сказати що сильно побільшало людей, але прогрес є. Для такої роботи з собою, крім щирого бажання змінювати життя найкраще, потрібна сміливість. Часто мозок, якому не дуже хочеться виходити зі стабільності, навіть якщо вона некомфортна, придумує безліч відмовок: «Мені туди не треба, не цікаво, не моє і таке інше».
Як змінився портрет українця, який приходив на терапію танцювальну до війни і під час війни?
Все що зараз відбувається на рівні країни – про свободу, про відчуття та захист особистих кордонів, про самоусвідомлення, про більш чітке розуміння цінностей. Ми всі в спільному полі, діти своєї країни, тому саме ці питання зараз більше хвилюють і кожного з нас особисто. Які мої внутрішні цінності? Чи усвідомлюю я себе? Чи відчуваю і вмію захистити свої кордони, права, інтереси, почуття? Чи поважаю я при цьому кордони інших, не стаючи орком? І що зі свободою? Чи вільний/вільна я насправді? Хто хазяїн чи режисер мого життя? Це я, чи правління віддане чиїйсь думці, дитячим травмам та неусвідомленим почуттям?
Розкажи як потрапити до тебе на терапію. Що для цього необхідно?
Зараз є можливість записатись на індивідуальну терапію, де ми працюємо виключно з особистим запитом, або в щотижневі групи, які я проводжу:
«Точка дотику» – досліджуємо себе у стосунках, партнерстві, взаємодії. Вивчаємо себе поряд з іншими, вчимося вибудовувати гармонійний та збалансований контакт з людьми та світом.
«Вільне Тіло» – через вільний танець та відчуття свого тіла вчимося слухати себе, долати страх перед рухом, імпровізувати, танцювати саме свій особливий танець. У руханні ми висловлюємо себе так само як і в житті – відкривши свободу у танці ми відкриваємо шлях до свободи у кожному своєму прояві.
Для запису можна написати в особисті повідомлення:
https://instagram.com/svetlova_yulia
Або зателефонувати 067 77 82 900
Бажаю усім нам свідомого та вільного життя та скорішої перемоги!
Розмовляла,
Анна Болховітіна
