Психологічна смуга перешкод – це реальне випробовування на міцність, де не можна «вийти з гри». Шлях тут – тільки вперед. Від дій кожного залежить успіх місії всього підрозділу. Єдине вірне рішення – зібрати всі свої сили і рушати. Не вистачить сил – допоможуть побратими, які поруч. Саме тут гартують силу духу. Саме тут розумієш, що означає бути гвардійцем.
Чергові тренування на психологічній смузі перешкод пройшли бійці з Вінницького підрозділу Нацгвардії України.
Усе навколо: дим, крики, запах паленої гуми, інструктор горлає так, ніби ти на справжньому штурмі. А ти повзеш по багнюці, крізь тунель, наповнений густим димом, під перешкодою. Дихати немає чим, очі пече, серце лупить у скронях, а десь поруч хтось кричить: «Швидше! Не зупиняйся!». Це не початок бойовика, а тренування вінницьких нацгвардійців.
На смузі працюють парами. З одного боку так важче, бо думаєш не тільки, як впоратися і самому пройти усі складнощі, а й дивишся чи справляється товариш. Втім, якщо оступишся, то точно не залишишся сам. Поряд той, хто завжди підтримає. Це сенс роботи в парах, адже на фронті від командної роботи залежить усе.
Гвардійці долають перешкоди на землі, на висоті та у воді. Повзуть крізь дим, прориваються через тунелі, де нічого не видно й чути лише свій подих. Інструктори постійно підганяють, створюючи додатковий тиск. Кожна секунда здається вічністю, а кожна дія – битвою з власними страхами.
Останній етап – «кімната стресу». Гучні вибухи, клуби диму, мінімальна видимість. Гвардійці мають знайти розкидані деталі автомата і зібрати його. Руки тремтять, дихання збивається, але в голові лише одне: «Не зупиняйся!»
Попри вогонь, дим, і тиск цю смугу пройшли усі. Вистояли, витримали, довели, що силу і міць команди неможливо зламати.
