У Музеї Вінниці розповіли про «Жіночі курси», які діяли в місті на рубежі ХІХ–ХХ сторіч

Сьогодні хочемо розповісти вам про одне з найновіших надходжень до наших фондів. Це печатка педагогічних дворічних жіночих курсів при Вінницькому двокласному міському училищі. Власне саме такий напис російською мовою і бачимо на печатці. Також на ній зображений герб Російської імперії.

Про це йдеться у дописі на сторінці Музею Вінниці у Фейсбуці.

Цю річ нам подарував Ігор Поліщук. Йому ж вона трапилась на одному з онлайн-аукціонів. Дякуємо пану Ігорю за поповнення фондів Музею Вінниці таким рідкісним артефактом.
Далі розповідаємо історію педагогічних жіночих курсів у Вінниці початку минулого століття. Матеріал підготувала наша старша наукова співробітниця Вікторія Колесник.

Розвиток початкової освіти в Російській імперії на рубежі ХІХ–ХХ ст. гальмувався нестачею педагогічних кадрів. Щоб прискорити професійну підготовку вчителів для початкових училищ Міністерство народної освіти 31 березня 1900 р. (тут і далі дати за юліанським календарем) затвердило «Правила про педагогічні курси для підготовки вчителів і вчительок», за якими створювались однорічні курси при міських училищах, жіночих гімназіях і прогімназіях. Згодом розроблено «Правила про дворічні і трирічні курси» (від 29 червня 1907 р.), згідно з якими вчителів готували за скороченими навчальними програмами вчительських семінарій. На курси приймали випускників міських і сільських училищ, навчання було безкоштовним.

На 1912 р. у Київському навчальному окрузі діяло 15 педагогічних курсів за Правилами 1907 р., зокрема 4 – у Подільській губернії (чоловічі в Кам’янці Подільському, Балті і Проскурові та жіночі у Вінниці).

Педагогічні жіночі курси відкрилися 15 вересня 1910 р. при Вінницькому двокласному міському училищі, яке функціонувало з 1869 р. Училище займало 2 корпуси, розташовані на ділянці на розі вулиць Поштової (згодом Миколаївський проспект, нині Соборна) і Пушкінської (нині Сковороди): старий одноповерховий (у районі сучасного готелю «Поділля») і збудований на початку ХХ ст. двоповерховий (з фасадом на головну вулицю).

На провадження курсів виділялося 4 тис. руб. На навчання приймали 32 особи. Завідувачем курсів з 1912 р. був Микола Лебедь, випускник вчительського інституту. У 1918 р. (ймовірно, останній рік існування курсів) випускний іспит тут включав такі дисципліни: закон Божий із церковнослов’янською мовою; педагогіку, дидактику та «училищезнавство»; математику (арифметику, алгебру, геометрію) «з методикою арифметики»; історію; географію; фізику, природознавство і гігієну; співи; малювання; чистописання; гімнастику. У свідоцтво також вносилась оцінка за практичні заняття у початковій школі.

Поглянемо на рівень підготовки вчителів, які викладали на курсах у 1912 р. Математик Сергій Лебедєв, природник Юхим Ющенко і російський мовник Іван Табарук мали дипломи вчительського інституту. Законовчитель Мелетій Теравський і вчитель співів Георгій Машкевич були випускниками духовної семінарії, вчитель гімнастики відставний полковник Микола Дедюлін закінчив юнкерське училище, ще один вчитель російської мови Михайло Кашинський закінчив духовну академію, а вчитель графічного мистецтва Корнилій Савенко – художнє училище. У педагогічному колективі була і жіноча частина – вчителька історії і географії Ольга Кремінська, випускниця інституту, та наглядачки Неоніла Іванова, яка мала звання вчительки народних училищ, і Марія Кенігсбергер, випускниця гімназії.