Олександр Сірик у складі добровольчого батальйону УНСО брав участь у бойових діях на сході країни з 2014 року. Був розвідником, пройшов багато гарячих точок в АТО/ООС. Згодом залишився у Збройних Силах України за контрактом. На службі й зустрів повномасштабне російське вторгнення. У званні сержанта із позивним «Матрос» воював у лавах 120-ї окремої бригади територіальної оборони та 72-ї окремої механізованої бригади імені Чорних Запорожців. Загинув 23 березня на покровському напрямку. Йому навічно залишилося 55 років.
Про поховання бійця повідомили у Вінницькій міській раді.
Власне саме таким було життя й у Олександра Сірика. Він народився 21 грудня 1969 року у Вінниці. Після закінчення школи відслужив у армії та здобув освіту в морехідному училищі, адже з дитинства марив морем. Звідти надалі й закріпилося псевдо «Матрос». На відміну ж від нього, своє життя Олександр будував на суші. Свого часу працював майстром з ремонту автомобільних салонів, займався оздоблювальними роботами у квартирах, здійснював автоперевезення в Європі тощо. Разом із дружиною плекав двох дітей та бавив двох онучок.
