Сьогодні Андрій замість залізничних маршрутів, служить на державному кордоні, а замість форменого одягу провідника носить військовий однострій. 52-річний прикордонник добре знає, що означає бути відповідальним за безпеку інших.
Про службу військовослужбовця повідомили у Могилів-Подільському прикордонному загоні.
Залізниці чоловік присвятив понад десять років життя. За цей час проїхав тисячі кілометрів, побував у різних куточках України та зустрів безліч людей, кожен із яких мав свою історію.
З початком повномасштабного російського вторгнення звичний ритм його життя змінився. Роль залізниці у забезпеченні обороноздатності держави стала ще вагомішою, а її працівники – невіддільною частиною складного логістичного механізму.
Не залишився осторонь і Андрій, долучившись до перевезень військовослужбовців та військової техніки. Цей період став для чоловіка не лише часом нових професійних викликів, а й переосмислення власної ролі в умовах війни.
У 2025 році він підписав контракт з Державною прикордонною службою України. Нині Андрій несе службу на Вінниччині, в автомобільному пункті пропуску «Могилів-Подільський». Саме він один із перших зустрічає подорожуючих. Каже, що, попри відмінності між двома професіями, у них є дещо спільне – постійне спілкування з людьми, яке завжди приносило йому найбільше задоволення.
Хоч професійний шлях Андрія згодом змінився, роки роботи на залізниці залишили йому чимало теплих спогадів і добрих друзів, з якими він і досі підтримує зв’язок.
