Вінничанам слід готуватися до впровадження накопичувальних пенсій

Чиновники, фахівці пенсійної галузі, економісти визнають: солідарна пенсійна система не здатна забезпечити гідний рівень життя громадян на “заслуженому відпочинку”. Прикметно, що кардинальну реформу цієї системи влада роками анонсувала, але постійно з різних причин ці зміни відтерміновувалися на невизначену перспективу.

Чи на часі піклуватися про далеке майбутнє вже сьогодні?

Нещодавно про другий рівень пенсійної системи у владних кабінетах заговорили знову. Так, на засіданні Кабміну 3 січня ц. р. Прем’єр-міністр України Денис Шмигаль заявив: мовляв, впровадження накопичувальної пенсійної системи є одним із пріоритетів уряду в 2023 році.

Йдеться про те, що нібито всі працевлаштовані українці незабаром матимуть власні пенсійні накопичувальні рахунки.

“Кошти йтимуть туди з трьох джерел: внесок роботодавців, внесок держави на паритетних із роботодавцем засадах та добровільні внески громадян”, – сказав Голова уряду.

Видання “Новини Вінниці” звернулося до експертів сфери, щоб з’ясувати: наскільки реальним виглядає впровадження загальнообов’язкового накопичувального пенсійного забезпечення – під час повномасштабної війни росії в Україні, в умовах значних економічних втрат і демографічних дисбалансів, колосальних руйнувань інфраструктури і т. ін.? Запитали також про те, які наразі існують інші серйозні перепони, а можливо – є і бодай якісь сприятливі фактори?

Візуалізували проведення реформи на сайті “Слово і Діло”.

Старт другого рівня пенсійної системи цього року – реальний, втім є ньюанси

Старший економіст CASE Україна Володимир Дубровський в коментарі “Новинам Вінниці” позитивно оцінює актуалізацію урядом пенсійної реформи.

“Насправді її треба було реалізувати не вчора, і навіть не позавчора. Адже, відповідні законодавчі основи були закладені ще 20 років тому. І якби пенсійну реформу розпочали тоді, сьогодні ми мали б у цій сфері набагато кращу ситуацію”.

На думку експерта, вітчизняна пенсійна система в її винятково солідарному форматі фактично збанкрутувала. Тому держава протягом тривалого часу виконує роль своєрідного гаранта, покриваючи дефіцит Пенсійного фонду за рахунок коштів держбюджету.

Володимир Дубровський вважає цілком реалістичною перспективу впровадження накопичувального пенсійного рівня вже поточного року, навіть попри повномасштабну російську агресію і воєнний стан в державі.

“Для цього необхідно схвалити відповідні законодавчі зміни і правильно перерозподілити принаймні ті кошти, що їх зараз сплачують до солідарної пенсійної системи, – провадить експерт. – До речі, у цьому контексті не про такі вже й великі суми йдеться. Так, щодо цільового призначення цих коштів інколи виникає плутанина. Адже, в загальному масиві надходжень до Пенсійного фонду певну частину становлять гроші державних пенсійних програм, з яких фінансуються пенсії державним службовцям, суддям, військовим тощо”.

Володимир Дубровський пояснює: ці видатки напряму фінансуються з державного бюджету. Проте, де-юре вони не мають жодного відношення до держпідтримки солідарної пенсійної системи.

“В даному випадку Пенсійний фонд виступає розпорядників цих коштів. Тому що технічно більш зручно ці спеціальні пенсії виплачувати разом із солідарними, адже в фонді є вся необхідна інфраструктура. Але в даних загальних трансфертах “захована” і реальна бюджетна підтримка солідарної системи. Остання не може беззбитково функціонувати – по суті, держава постійно фінансує систему, що збанкрутіла”, – констатує експерт.

Раціональний перерозподіл коштів Пенсійного фонду – звісно без підвищення чинних податків – можна здійснити в будь-який час, навіть під час війни, переконаний Володимир Дубровський.

“Це не впливає безпосередньо на державу, публічні фінанси, чи умови, стимули для бізнесу”.

На думку експерта, другий рівень пенсійної системи може суттєво мотивувати громадян, адже накопичувальні внески будуть для них прибутковими. “Натомість, внески до солідарної системи для застрахованих осіб є невигідними, – фактично вони потім на пенсії отримують менше грошей, аніж туди вносять протягом років, коли працювали”.

Пенсійна реформа: існують сумніви щодо формату

Втім, Володимир Дубровський не погоджується з низкою алгоритмів, що їх пропонує уряд у контексті впровадження накопичувального рівня пенсійної системи.

“Маю зауваження щодо обов’язковості відрахувань на накопичувальні пенсійні рахунки. На мій погляд, більш доцільно впровадити формат, за якого працівник за замовчуванням зараховується до системи другого рівня, проте він може відмовитися від додаткових внесків за власним бажанням. Але, так, у комунікаційному плані людина має отримувати нагадування про те, що вона може сплатити внесок на накопичувальний пенсійний рахунок”.

На думку експерта, навряд чи доцільно зобов’язувати і роботодавця компенсувати частину пенсійних накопичень працівника. Він вважає, що людина сама має відповідати за власні заощадження і за своє майбутнє на пенсії.

“Як на мене, внесок роботодавця є атавізмом в наших умовах, – каже Володимир Дубровський. – З економічної точки зору це є нонсенсом, адже йдеться про податок на працю. Назагал, роботодавець, сплачуючи за працівника частину його пенсійного внеску, взамін не отримує нічого. Тому для бізнесу це є податком в чистому вигляді, який відіграє дестимулюючу функцію. Він дестимулює загальну зайнятість. Виглядає так, ніби держава карає роботодавця за те, що він створив робоче місце. Це, звісно, – нонсенс”.

Експерт зауважує: з іншого боку, бізнес-структура має бути агентом сплати накопичувальних внесків. На його думку, для працівника буде набагато зручніше, якщо відрахування “адмініструватиме” бухгалтерія підприємства, аніж розбиратися в фінансових нюансах самому.

Старший економіст CASE Україна посилається на світовий досвід: за його даними, більшість застрахованих осіб в країнах, де пенсійні накопичення є добровільними, не відмовляється від таких внесків.

“Наприклад, у Польщі дві третини працівників регулярно сплачують внески “другого рівня”.

Водночас, Володимир Дубровський звертає увагу на те, що в запропонованій урядом пенсійній реформі передбачається створення окремого публічного оператора, що адмініструватиме накопичувальні рахунки.

“По суті, йдеться про державний пенсійний фонд, – акцентує експерт. – Як на мене, це теж – невдала ідея, адже міжнародний досвід зі схожими державними фондами, м’яко кажучи, – неоднозначний. Успішно схожі структури працюють лише в дуже заможних країнах, на кшталт Нової Зеландії. Та й у наших умовах такий фонд матиме вельми обмежені опції щодо примноження коштів – скоріше за все, він просто інвестуватиме в державні облігації. Тож, про вагомі доплати до солідарних пенсій тут навряд чи йтиметься. Натомість, набагато більш продуктивна опція, – коли існує конкуренція між різними пенсійними фондами за кошти платників податків”.

Ризики від невпровадження пенсійної реформи – колосальні

На думку Володимира Дубровського, окрім війни, слід зважати й на інші ризики в контексті впровадження накопичувального пенсійного забезпечення.

“Передовсім, це – нерозвинений фондовий ринок. Справді, сьогодні в країні бракує інструментів для інвестування й примноження заощаджень. Але тут, як на мене, простежується традиційна проблема “курки і яйця”. В Україні фондовий ринок недостатньо розвинутий із-за того, що громадяни переважно не розуміють, навіщо він потрібен”.

Експерт наводить приклад США:

“В цій країні виборці прискіпливо стежать за за змінами на фондовому ринку. Адже, зокрема, йдеться про їхні пенсійні заощадження. Американці знають, що їхнє майбутнє залежить від того, як держава захищатиме права власності, права міноритарних акціонерів тощо. У нас громадяни, на жаль, не пов’язують з цим свій добробут, тому і поки що немає суспільного запиту на впровадження цих потужних ринкових інституцій. Отже, потрібні серйозні освітні програми, масштабні публічні комунікації з боку держави, спрямовані на широкі сегменти українців”.

Ще одна суттєва перепона на шляху до реалізації пенсійної реформи другого рівня, яку виокремлює Володимир Дубровський, – глобальна.

“Після світової економічної кризи 2008 року в багатьох країнах переважали негативні відсоткові ставки, що були подекуди нижчими за рівень інфляції. Ці фактори разом з фактично необмеженою емісією “дармових” грошей, звісно, не сприяли надійному захистові пенсійних заощаджень. Скажімо, навіщо інвестору брати гроші у пенсійного фонду і сплачувати за них якийсь відсоток, якщо можна взяти безвідсотковий кредит у банку?”.

Сьогодні, як зазначає експерт, ситуація змінюється: облікові ставки в США, ЄС, інших країнах підвищуються. Зростає глобальна інфляція, що, зокрема, вповільнює економічне зростання у світі.

“Цілком ймовірною може бути чергова економічна криза, – провадить Володимир Дубровський. – Тому всі пенсійні накопичення так чи інакше підпадають під певні ризики. Втім, ще більш системним ризиком у вітчизняному контексті є солідарна пенсійна система. Адже, навіть за довоєнних демографічних умов, вона не “відтворювала” ті кошти, які в неї вкладали”.

Експерт припускає: заява Прем’єр-міністра про необхідність впровадження другого рівня пенсійної системи вже цього року, під час війни, пов’язана зі значним погіршенням умов в економіці, зокрема, на ринку праці.

“Адже, вочевидь, значна кількість українців вже не повернеться з міграції. За таких обставин ризики від невпровадження реформи “другого рівня” загрожують крахом всієї пенсійної системи”.

Водночас, Володимир Дубровський прогнозує, що після нашої Перемоги над російським агресором в Україну надходитимуть значні обсяги інвестицій, міжнародної допомоги – на відновлення енергетичної, транспортної, житлової інфраструктури тощо. Тож, у разі проведення успішних реформ, країна демонструватиме прискорене економічне зростання.

“За цих обставин українська фінансова система і фондовий ринок стануть вельми привабливими для міжнародних і вітчизняних інвесторів. Виникнуть сприятливі умови для примноження пенсійних заощаджень громадян. А відтак, накопичувальна система зможе забезпечити працюючим українцям досить-такі непогані стимули й умови при виході на пенсію”, – резюмує експерт.

Надприбутки – публічним і приватним стейкхолдерам, збитки – громадянам?

Натомість, кандидат економічних наук, незалежний експерт Олександр Хмелевський скептично ставиться до перспективи реалізації пенсійної реформи другого рівня.

“Влада розробляє проекти щодо запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи ще з 2015 р., – зазначає в коментарі “Новинам Вінниці” експерт. – Звісно, про жодну турботу щодо людей тут не йдеться. Якщо цю систему впровадять, то українці втратять більшість таких накопичень. Це може трапитися через банкрутство приватних пенсійних фондів, збитковість інвестицій, які здійснюють керуючі компанії, зміну соціальної політики держави чи знецінення коштів через інфляцію”.

Олександр Хмелевський прогнозує: реформа обернеться й значними втратами для держбюджету. На його думку, лише на утримання державного пенсійного казначейства, що адмініструватиме пенсійні рахунки громадян, та державних комісій й контролюючих органів, які регулюватимуть діяльність приватних пенсійних фондів, проводитимуть конкурси та визначатимуть уповноважені компанії, доведеться витрачати щонайменше 2 мільярди гривень на рік.

“Метою даної реформи є забезпечення прибутків приватним пенсійним фондам, керуючим компаніям та іншим учасникам фінансових ринків, – вважає експерт. – Так, згідно з чинним законодавством ці компанії можуть стягувати комісії сумарно в розмірі до 7% від суми заощаджень щороку. Крім того, пенсійні кошти можна буде “вивести” – як через проведення певних інвестиційних угод, так і через банкрутство компаній”.

На проведення пенсійної реформи грошей немає, до того ж є проблеми з МВФ

Олександр Хмелевський акцентує: головна проблема, яка стримує впровадження накопичувальної пенсійної системи полягає в тому, звідки брати гроші на сплату пенсійних внесків.

“Спочатку планувалося, що кошти на накопичувальні пенсії будуть відраховуватися із зарплат працівників, – провадить експерт. – Проте, така ідея викликала невдоволення людей. Тоді вирішили стягнути ці кошти з підприємців. Планувалося, що, крім єдиного соціального внеску, бізнес ще сплачуватиме додатково кілька відсотків на приватні пенсійні рахунки своїх працівників. Але проти цього рішуче виступили підприємці”.

Врешті-решт зійшлися на тому, що наповнення пенсійних рахунків буде здійснюватися за рахунок держави, зазначає Олександр Хмелевський.

“Тобто, підприємцям скоротять ЄСВ, а різницю вони перераховуватимуть на накопичувальні пенсії. Так само для працівників знизять податок на доходи фізичних осіб, а різницю переказуватимуть на їхні пенсійні рахунки. Але це призведе до скорочення надходжень до Держбюджету та Пенсійного фонду”.

Кандидат економічних наук нагадує: в 2022 р. дефіцит Держбюджету склав 911 млрд грн, а в 2023 р. цей показник заплановано на рівні 1,3 трлн грн.

“Тобто, на проведення в поточному році пенсійної реформи грошей немає. Навряд чи вони з’являться і в найближчі кілька років”.

Олександр Хмелевський акцентує: проти формування пенсійних накопичень за рахунок податків та відрахувань до Пенсійного фонду виступає й МВФ, від позиції якого залежить виділення Україні міжнародних кредитів та грантів.

“Тому, слід сподіватися, що ідея запровадження обов’язкової накопичувальної пенсійної системи так і не буде впроваджена. А люди, котрі хотіли на цьому підзаробити, піймають облизня”, – підбиває підсумок експерт.

Андрій КОВАЛЕНКО