«Я не можу уявити свого життя без рідного краю, своєї маленької Отчини – Закарпаття. Без нього я б не відбувся як художник, а втративши, неодмінно загинув би як митець…», – зізнається народний художник України Василь Габда.
Про це повідомляють у фейсбук-спільноті Вінницького обласного художнього музею.
Інтелігентність та художній такт, що були незмінними атрибутами мистецьких праць Габди, поєднувалися в його малярстві з глибокою по-етичністю світосприйняття. Тонкий та проникливий лірик, художник володів дорогоцінним даром висловлювати свої найпотаємніші сподівання, думки і почуття поетичною мовою вишуканої живописної пластики. Не дивно, що сучасники охрестили краєвиди живописця «пейзажами-сповідями», «пейзажами-одкровеннями», мабуть, з огляду на їх проникливу емоційність, художницьку чесність, глибинну мистецьку правду.
Закарпатська природа, її таємне і явне життя, вічна краса – одна з основних теми творчості Василя Габди.
Митець особливо любив писати ранню весну, коли в чистому прозорому повітрі обриси предметів набувають особливої виразності й чіткості, а інтенсивні кольори звучать на повну живописну силу.
У полотні «Верховина» художник не просто зображає, а детально відтворює велич і красу Карпат. Світлотіньові ефекти живопису, цілі пасажі градацій кольорів захоплюють глядача умінням передати панорамність, масштаб та монументальність віковічних карпатських хребтів. Епічний твір має оповідний характер, що свідчить про вдумливе і серйозне ставлення автора до зображеного об’єкта.
Простір переднього плану встелений торішньою вижухлою травою, частково вкритою сніговим покровом, що тане. Дерева неначе застигли в очікуванні справжнього весняного тепла. Відчуття глибини простору вдало передано завдяки ряду сільських хат на дальньому плані. Навкруги, скільки може охопити людське око, розкинулися Карпати.
Плавними кольоровими переходами вибудовуються гірські височини. Насичений чистим повітрям і першим живлющим теплом пейзаж привертає до себе легким, по-весняному юним, радісним і піднесеним настроєм, рідкісною цілісністю емоцій. Витончений ліризм вільно й органічно зливається з епічним розмахом монументальної панорами Карпат.
Чисте, любовне ставлення художника до природи, душевне тепло зігріває цей скромний мотив весняного дня, залитого яскравим сонячним світлом.
«Пейзажі майстра – це зізнання у любові рідному і дорогому серцю Закарпаттю. Щоб писати так, як писав Василь Габда, потрібно бути ліриком у душі…», – підкреслила мистецтвознавець Галина Рижова.
