Костянтин Коро́він – російський художник, колорист, який малював портрети, натюрморти, пейзажист і театральний художник, сценограф.
Коровін був першим російським імпресіоністом, більше того, він створив національний варіант цього міжнародного напряму.
“Перше уявлення про імпресіонізм К. Коровін отримує у Московському училищі живопису, скульптури та архітектури в пейзажному класі Саврасова та Полєнова.
Імпресіонізм дедалі більше полонить художника.
До другої половини 1880 р. відносяться перші подорожі Коровіна за кордон.
“Я бачив живопис салонів, і мені відразу здалось, що тут пишуть так, як я бажав”. У Вінницькому обласному художньому музеї знаходяться 2 твори Костянтина Коровіна, передані до збірки у 1967 р. родиною академіка М.К.Гудзія”, – розповідають мистецтвознавці
Сьогодні, для Вас робота, що прикрашає нашу постійну експозицію – “Париж уночі”.
У роботі “Париж уночі” втілюються живописні принципи останнього періоду творчості художника. Глядач цілковито занурюється в таємничу сферу життя нічного міста. На зміну тонкому колоризму ранніх паризьких пейзажів (“Паризькі кафе”, кінець 1890 рр.) приходить насиченість світлом, декоративність живопису, сповненого театральних ефектів. Ця театральна видовищність була відзначена О.Бенуа. Він пояснював її як театральністю нічного Парижа, так і безпосереднім впливом театру ( з 1910 року Коровін – головний декоратор і художник-консультант імператорського театру.) Його театральний живопис вплинув на станковий, посилюючи декоративний початок.
“При більш близькому розгляді живописна фактура являє собою сплетіння невеликих, ніби розмитих дощем мазків фарб, організованих за принципом проявлення на певній відстані від живописної поверхні. Розмитість обрисів викликає враження побіжності сприйняття зображеної сцени, ніби випадково вихопленої художником. Це враження посилює композиційний зріз будинку в лівій частині сюжетуї (контур якого відділений від тла напівтоном). Колорит побудовано на зіставленні теплих і холодних спектральних кольорів; сині, жовтогарячі фарби взяті в повну силу, колір стає яскравим і напруженим (жовте, осліплююче світло вітрини, синь нічного неба, світло вікон будинків на задньому плані створюють додатковий декоративний та емоційний ефект). Захоплюючись стихією кольору, Коровін все-таки залишається в межах вузької кольорової гами, вводить у роботу чорну фарбу, але це зроблено настільки вдало, що в колориті не відчувається бруду і ваговитості. Знаходячись під впливом французьких імпресіоністів, Коровін не йшов шляхом бездумного їх наслідування. Вперше національна специфіка його стилю була розглянута Д.В.Сараб’яновим. Вона виявляється в ефектності обраного мотиву, стихійності мазка, експресії живопису та вишуканості колористичного вирішення”, – розповідають музейники.
Свої останні роки художник живе у скруті і нестатках.
Він помирає у колись омріяному і такому чужому тепер Парижі.