Починаючи із березня Вінницький обласний краєзнавчий музей запустив цікавий хештег ” #карантинзкористюВОКМ” для тих, хто сидить вдома та не знає, щоб таке цікаве “посерфити” в інтернеті із користю для себе.
“Перебуваючи в умовах карантину, маємо нагоду більше спілкуватися у соцмережах. Тож будемо щодня презентувати окремий предмет з експозиції Вінницького обласного краєзнавчого музею: розкриємо таємниці давно відомих раритетів та на перший погляд звичайних речей з незвичайними історіями. Впевнені, що зможемо Вас зацікавити і чекаємо у музеї після карантину”, – пишуть музейники на своїй сторінці у фейсбук.
Музейники вирішили постити світлини своїх найяскравіших експонатів на своїй сторінці у фейсбук.
Першим онлайн-експонатом стала кольчуга яка знаходиться у шостій експозиційній залі. Датовано знахідку ХІ–ХІV сторіччям.
“Кольчуга – обладунок, сплетений із металевих кілець. Така конструкція обладунку рівномірно покриває тіло металом і водночас дуже гнучка. Кольчуги набули широкого поширення як в Європі, так і в Азії. В залежності від часу і регіону, використовувалися різні види кольчуг, з різною площею покриття – від повних комплектів, що покривали тіло з голови до ніг, до шматків кольчужного полотна, що прикривали окремі ділянки тіла. В абсолютній більшості кольчуг краї кожного кільця склепувалися заклепкою, але були й інші способи виготовлення кольчуги. Не цурались кольчуг й українські козаки – не один гетьман зображений на портретах в кольчузі під накинутою наопашки, застебнутою на один ґудзик делією. Вінницький полковник Іван Богун, що командував обороною Вінниці в березні 1651 р., під час нічної вилазки був впізнаний ворогом по блиску панцира під верхнім одягом, швидше за все, саме кольчуги”, – розповідають історики.
Наступним на онлайн-просторі з’явився улюблений мамонт дітлахів – Вінні. А точніше його кістяк. Експонується у першому експозиційному залі.
“Знайдений на майже триметровій глибині у 1961 р. поблизу села Ольгопіль Чечельницького району. Розкопки проводили науковці АН України та Вінницького обласного краєзнавчого музею. На той момент це була най південніша знахідка на території України. Наш мамонт особливий: за результатами конкурсу «Вигадай для мамонта ім’я !», проведеному у 2018 р., мамонту надано ім’я Вінні. Тож Вінні жив тридцять тисяч років тому та помер своєю смертю у віці близько вісімдесяти років. Був заввишки близько 3 метрів та важив майже 4 тонни. І що цікаво. Мамонти на материку зникли близько 10 тис. років тому. Остання ж популяція мамонтів остаточно зникли 4 тис. років тому: вони були ізольовані на острові Врангеля в Арктиці, відрізаному від решти суходолу після підйому рівня води в кінці останнього льодовикового періоду. Над вивченням причини їх вимирання вченні працюють уже не один десяток років, але дотепер не встановлені точні. Названо кілька гіпотез: глобальне потепління, пандемічні захворювання, втрата генетичного різноманіття, мисливська діяльність людини”, – пишуть музейники.
Також до уваги усіх любителів музейних таємниць та історичних подробиць було представлено ручні млини, які мали нібито космічне походження.
Колекцію козацьких люльок — вірних подруг козаків у військових походах та в мирний час.
А якщо хтось все ще має страх перед стоматологами, то працівники музею запевнюють, що було гірше і страшніше
“Всім, хто боїться дантистів, радимо прочитати цей пост, а потім, після карантину, відвідати музей та поглянути на цю бормашину. Запевняємо, ви належно оціните сучасну стоматологію”, – шуткують музейники.
Адже наступним експонатом стала саме ножна педальна стоматологічна бормашина «PAZ», яка датована кінцем ХІХ – початком ХХ сторіччя.,
Традиційний подільський килим, який датовано кінцем ХІХ – початком ХХ сторіччя, став іще одним цікавим для вінничан онлайн-експонатом.
“Одним з унікальних зразків народного мистецтва українців Східного Поділля в експозиції музею є фрагмент великого килима, виготовленого у домашніх умовах на вертикальному верстаті («кроснах»). Знайдений у 1988 р. під час етнографічної експедиції у с. Флорине Бершадського р-ну. Килим привертає увагу своєю композицією та колоритом. В центрі – два вазони з квітами, які в народі називають «деревом життя». Квіти відображають життя усього роду від найстаршого покоління до наймолодшого: бутони – діти, великі та яскраві – символізують молодість, квіти, що майже лежать на землі – то старість”, – йдеться у тексті.
Відкасник Титарниколисний, який жив ще шістдесят п’ять мільйонів років тому.
“Відкасник татарниколистий (Garlina onopordifolia Bess.) – релікт, який дійшов до нас з часів третинного періоду, коли на теперішній території України панував субтропічний клімат. Саме тому ця рослина росте на теплих схилах, де є специфічні ґрунти з близьким заляганням вапняків і крейди, та кам’янистих схилах. Відкасник – представник родини складноцвітих, або айстрових. Свою назву рослина отримала за те, що її листки схожі на листя бур’яну – татарника колючого, або звичайного. За особливість біології та оригінальну красу її ще називають «ботанічним дивом». Розвиває могутній стрижневий корінь, який заглиблюється в ґрунт на 1 м. Має суцвіття – кошик в діаметрі 15-20 см. Внутрішні листки-обгортки утворюють віночок, що закривається перед дощем і нічним холодом. Цікаво, що температура в закритому кошику перевищує зовнішню. Цвіте відкасник в серпні-вересні лише раз у житті. Після запилення і запліднення розвиває плоди – волосисті сім’янки, а потім гине”, – розповідають в онлайн екскурсії.
Кресало і Писало — наступна важлива історична знахідка. Та ще один експонат, виставлений винничанам на огляд.
“Кресало – це пристосування для добування вогню, а писало – для письма, в першу чергу по воскових дощечках. Сьогодні ці речі знаходяться в експозиції. Також на замовлення музею були виготовлені їх реконструкції. Як наслідок, кожен охочий може сам спробувати їх у дії в рамках інтерактивних екскурсій”, – розповідають історики.
Наступним, увагу вінничан привернув експонат під номером десять — це Хустка святкова. Чудовий предмет з етнографічної збірки музею.
З далекої давнини, десь вісім – десять мільйонів років тому, з Сарматського моря, яке ще тоді існувало і частково вкривало територію нашої області були молюски. Один з них – найбільший і є експонатом нашого музею. Це – Тридакна велетенська, яка знаходиться у першому експозиційному залі.
“Молюски – одна з найбільш високоорганізованих і водночас найчисленніших груп безхребетних тварин. У світовій фауні їх налічують близько сто п’ять тисяч видів. Тіло в більшості молюсків захищене вапняковою мушлею. Це своєрідне житло, в якому він ховається від ворогів, холоду чи спеки. Двостулкові молюски – давня група донних безхребетних. Їх мушлі знаходять у відкладах палеозою, що утворені близько п’ятисот мільйонів років тому. Нині тридакн можна зустріти у коралових рифах Індійського та Тихого океанів. Вилов вже призвів до скорочення їх популяції. Залишається сподіватися на те, що вони врятуються – молюск може тривалий час перебувати на глибині до сотні метрів”, – йдеться в описі до експоната.
Наступний експонат предмет — Шолом “Моріон” – потрапив до фондової збірки у 1977 році й, на жаль, про його колишніх власників та історію побутування нічого не відомо.
“Моріон (фр. morion, исп. morrion) – відкритий європейський шолом з високим гребенем і характерно загнутими вгору полями. Деякі вчені стверджують, що він виник в Іспанії близько 1520 року, майже одночасно з бургиньотом – іншим закритим видом шолома. За іншою версією, такий шолом з’явився у Франції близько 1510 року”, – розповідають музейники.
Керамічна чорнильниця з елементами класичного декору початку ХХ сторіччя, наразі, завершує цикл експонатів онлайн. Але не треба засмучуватись, адже це далеко не всі експонати, які є в нашому краєзнавчому музеї.
Щоб зберегти інтригу, ми, наостанок не повідомлятимемо усю історію експонату, а згадаємо лише те, що цей предмет має цікаву історію, пов’язану з діяльністю Подільського товариства сільського господарства і сільськогосподарської промисловості.
В жодному разі — це не лінощі, а бажання привернути увагу читачів до такої теми, щоб вони мали можливість самі дізнатися усі цікавинки музейних експонатів.
Отож, слідкуємо за новими постами від Вінницького обласного краєзнавчого музею, та чекаємо на нові історичні цікавинки.
