Завод “Кристал” придбає вінницька рітейлова компанія: перші експертні оцінки аукціону

Відомий ще своєю радянською “історією” й унікальною спеціалізацією державний ювелірний завод, розташований у Вінниці, нарешті продано з молотка.

• Чи є справедливим і вигідним для держави результат торгів?

• А головне – чи збереже новий власник виробничий профіль підприємства?

• Читайте в матеріалі видання “Новини Вінниці”.

5 грудня ц. р. регіональне управління Фонду держмайна продало майновий комплекс “Вінницький завод “Кристал” майже за 45 мільйонів гривень. Переможцем конкурсу з двома претендентами стало ТОВ “Аргон Фуд”.

Завод “Кристал” спеціалізується на переробці алмазів на діаманти. Як повідомляють у Фонді державного майна України, підприємство виготовляє діаманти класичних круглих форм огранки на 57 граней та 5000 моделей ювелірних виробів. Продукція реалізується під власною торговою маркою «Вінниця Кристал».

Вельми вигідна пропозиція – за “космічним” дисконтом

Для Вінницького регіону ця подія стала непересічною – не лише тому, що приватизовано крупний державний об’єкт промисловості. Значимість нібито успішного аукціону посилюється ще й тим, що його було проведено під час війни росії в Україні.

Сам об’єкт виглядає вельми перспективним для майбутнього інвестора. Так, за даними Фонду держмайна, площа заводу складає 9 533 кв. м. Підприємство розташоване на земельній ділянці в 1,9 га.

Причому, майно заводу складається з 14 будівель (зокрема, цехи ювелірного виробництва, склад, диспетчерська, автобокс, нежитлові приміщення і навіть магазин у Черкасах). Окрім того, приватизаційний актив забезпечений усім необхідним технологічним обладнанням та комунікаціями для виробництва продукції.

Варто пригадати, що ФДМУ виставив завод “Кристал” на приватизацію ще навесні 2020 року. Кілька аукціонів відтерміновувалося з різних причин. Що прикметно: ще рік тому стартова ціна лоту складала майже 90 млн грн. Це – вдвічі більше, ніж кінцева цифра нинішнього аукціону, що його провели “за методом покрокового зниження стартової ціни”.

Що буде на місці заводу – ювелірка, ТРЦ, чи хмарочоси?

Цілком природно, що в контексті приватизації заводу “Кристал” виникає низка запитань. Передовсім, наскільки вигідним для державного бюджету є даний аукціон?

Адже, навіть якщо враховувати лише загальну площу будівель заводу (без землі, обладнання, технологій, непрофільних активів і т. д.), то квадратний метр комерційної нерухомості в обласному центрі обійдеться новому власнику в 4 500 грн. за кв. м. Багато це чи мало?

Не менш важливою видається найближча перспектива заводу – чи буде збережено унікальне ювелірне виробництво, чи навпаки, підприємство банально розпиляють на металолом? А затим – побудують на його місці, скажімо, черговий торговий центр, або житлові висотки?

Останнє запитання, схоже, актуалізується ще й тому, що переможцем приватизаційного конкурсу стала компанія, що спеціалізується на мережевій торгівлі продуктами. Як відомо з відкритих джерел, ТОВ “Аргон Фуд” володіє вінницькими супермаркетами “Грош”, “Корона” і “К-Маркет”.

Давній слід кремлівського агресора

Журналіст видання “Новини Вінниці” звернувся за експертною оцінкою аукціону з продажу заводу “Кристал” до депутата Вінницької обласної ради, Заслуженого економіста України Андрія Гижка.

Він наголошує на тому, що проблеми підприємства почалися ще з 2 000 року. Саме тоді російська федерація як фактично єдиний постачальник сировини для “Кристалу” перекрила Україні доступ до цього сегменту свого експорту, що надходив з Кольського півострова.

“Ця, по суті, спланована провокація з боку росії стала головною причиною того, що вже більше 20 років фінансовий стан заводу є незадовільним, – пояснює пан Гижко. – Пам’ятаю, як українська влада на рівні багатьох президентів і прем’єр-міністрів намагалася розв’язати цю проблему. Розглядали альтернативні варіанти поставок з Уралу, з інших їхніх регіонів, проте все виявилося марним”.

Експерт наголошує на ще одній проблемі – а саме, загрозі втрати вітчизняної ювелірної галузі на системному рівні.

“Адже, “Кристал” – це не лише підприємство. В Вінниці раніше функціонували навчальні заклади, які готували огранщиків. Також працювала низка супутніх до ювелірного заводу підприємств. Наприклад, – інструментальний завод, який виготовляв оснастку для “Кристала”.

Чи є щось спільне між супермаркетом і ювелірною справою?

Щодо майбутнього заводу після приватизації Андрій Гижко не надається до однозначних оцінок та прогнозів. Він акцентує на тому, що в контексті “Кристалу” на старті аукціону важливо було знайти потужного інвестора, котрий би вдихнув у завод нове життя.

“Це, на мою думку, можна було реально зробити, адже сьогодні ювелірна галузь трансформується в усьому світі, – каже депутат Вінницької облради. – Так, діаманти – дороговартісні вироби. Але є більш дешевий сегмент – це золоті і срібні прикраси чи напівдорогоцінне каміння. Потрібен інвестор, який би розпочав виготовляти таку лінійку більш масового виробництва. Тоді були би збережені і робочі місця, і огранщики працювали би, і майстри цієї справи змогли би реалізувати власні таланти”.

Пан Гижко згадує, що серед претендентів на приватизацію “Кристалу” були бізнес-структури зі, вочевидь, різними мотивами й намірами.

“Напевно були ті, котрі з самого початку планували перепрофілювати завод, просто надалі використовуючи його територію у власних цілях. Водночас, заявки подавали і профільні компанії, що працюють в сегменті ювелірного виробництва. На жаль, підприємство-переможець приватизаційного конкурсу не має такої спеціалізації”.

Стосовно ж ціни, за яку Фонд держмайна продав завод “Кристал”, то експерт вважає її об’єктивною, виваженою.

“Там є проблеми зі зношеністю комунікацій, ліній електропередач. Зокрема, й мережі водовідведення, каналізації необхідно модернізувати, іншу інфраструктуру. Все це потребує значних інвестицій. Тому для комплексу будівель радянського часу це – нормальна ціна”, – резюмує Андрій Гижко.

Андрій КОВАЛЕНКО